21
жовтня
Ну що ж! Львівські ультрас не зраджують традиціям і своєму фірмовому стилю, проявляючи місцями неймовірне розп'здяйство у підготовці перфомансу, і в результаті знову доробляють все в останні години перед матчем. Хто знає, можливо то в них в крові, чи менталітет такий, але екстріму це додає однозначно.
І так, уявляємо собі ситуацію: полотно, на малювання якого витратили вже добрих дві доби, в день матчу приносять на стадіон, щоб доробити на ньому напис, пару штрихів, і провести «репетицію» підняття банера. Тут відкрию карти широкому загалу: це полотно мало підніматись вертикально на сітку з допомогою блоків і шнурків. Але коли спробували прокрутити такий фінт вухами, то банер почав надуватись як вітрила, адже погода вчора у Львові була дощова і дуже вітряна. А дуло з такою силою, що одного з хлопців, які тримали полотно внизу посередині – буквально відривало від землі.
Одним словом вертикальний підйом того дня був нереальним, його вирішили відкласти до кращих часів, і стали домальовувати напис під малюнком. При чому останні букви наводили вже тоді, коли команди вийшли на першу передматчеву розминку. Делегати хУЄФА просто офанаріли від «УРАВНЯ» наглості Зелених Левів… ну і дідько з ними.
Господарі діють по плану «Б», і на вихід команд розгортається «перфоманс» посередині фан-секторів, благо кут нахилу трибуни дозволяє. Паралельно з тим починається почергову перекличка з обома центральними трибунами «Хто ми – Леви!». Стартовий свисток – погнали!
Дюжина зарядів, кілька пісень, і знову переклички зі стадіоном, адже постійно перекрикувати двадцяти-семитисячний котел одним сектором майже нереально, а не використовувати їхній запал – нерозумно.
Треба сказати, що кузьма у Львові теж росте в плані того, що менше вже залежить від результату на табло. Мексиканські хвилі котилися по трибунах одна за одною, хлопки «паровозом» теж на висоті абсолютно по всьому стадіону влючно з VIP-ом, засвистування атак суперника… ну все як має бути. І це при тому, що сама гра, особливо в 1-му таймі, була ніяка. Між тим було піднято два текстовики: «сербський» та «іспанський» у стилі графіті.
На старт другого тайму слово мали взяти звичайні львівські вболівальники, не з числа «фанатів». Справа в тому, що один активіст-стахановець організував на офіційному сайті клубу та в соціальних мережах такий собі флеш-моб, суть якого полягала в тому, щоб якомога більше людей прийшли на стадіон з бенгальськими вогнями, і запалили їх у визначений момент. (Надихнула його на таку ідею аналогічна акція ультрас одного з центральноєвропейських клубів). В принципі, беручи до уваги те, що Бандерштадт ультрас не підтримували той флеш-моб і не помагали жодним чином в його реалізації, то результат вийшов непоганий. Як би там не було, а кілька сотень бенгальських вогнів засвітилось в різних секторах стадіону. Висновок: з цією публікою можна працювати!
Але це були квіточки в порівнянні з тим, що стадіон вчудив потім, адже у нас останнім часом дуже часто до зарядів і пісень приєднуються два-три сусідні сектори. До цього вже звикли. А от вчора стався черговий злам ! На заряд «ХТО НЕ СКАЧЕ – ТОЙ МОСКАЛЬ!» відгукнувся ЦІЛИЙ СТАДІОН!!!! Звичайно, що не одночасно, але сектор за сектором люди піднімались і скандували ті прості слова! Від того видовища можна було звар’ювати! Коли фанати зі свого сектору дивилися, як 28 тисяч людей скаче і фанатіє, то… я дуже не люблю порівняння з сербами, чи фрази на зразок «тупо по Польше», тому скажу доступно: То було у стилі Бандерштадт! То було ПО-ЛЬВІВСЬКИ! Бо жодні ляхи того не повторять. То треба мати в серці! Від того драйву хотілося ламати стільці, палити піро, лізти на сітку… і все це було! І костер з уламків «табуреток», і фаєри на решітці, і петарди «в стюардів» і навіть мінімальні трабли з «кашкетами».
А після гри – знову оплески футболістів для «сектору», і овація з трибун в їхню сторону. Хай навіть так… не перемогли… але зелено-білі не сумують і дякують і на тому!
Коментарі відсутні