Динамо Київ - Карпати Львів, 16 жовтня 2010, Прем'єр-ліга 2010/2011, 13 тур

Почнемо з того, що на матч з Динамо наш «невиїзний» двіж мобілізувався, в результаті чого на гостьовому секторі було шість сотень Зелених Левів, що само по собі є дуже і дуже не погано. Більшість людей добиралися потягами, крім того було ще два баси.

Окрема група хлопців з Бандерштадту встигла ще в п’ятницю катнути в Кончу-Заспу, і на належному рівні підтримати діючих чемпіонів України, наших моцарів з команди дублерів. Вони до речі достойно віддячили за ту підтримку, і перемогли столичних пілкарів з рахунком 1:0.

Наступного дня, за кілька годин до гри, галичани почали збиратися в самому серці Києва, на Майдані Незалежності.

Звідти був організований фанатський марш до стадіону, в якому взяло участь чоловік 500. Солідно, як для першої такої акції на виїзді. Отже, з хорошим настроєм і легким похміллям ми почали заповнювати гостьовий сектор стадіону Динамо. Знову, як то вже не раз було в Києві, толком не вдалося побачити сам початок гри. (Лучі паноса в сторону київських дятлів погонах. Що тут ще сказати?)

Тим не менше, своє запізнення ми компенсували вибухом зарядів во славу нашого легендарного клубу. В першому таймі співали дуже класно. Заряди, особливо такі дзвінкі як «Мільйон сердець, одне биття», відбивалися ехом певно аж від Верховної Ради. Київська кузьма дивилася на нас з відкритими ротами, а ультрас-сектори хохлів, до їх честі, теж старалися нас не перебивати. Продовж матчу не раз починалися переклички між біло-синіми та зелено-білими.

В другому таймі кияни перебрали ініціативу на себе. Після солідного пірошоу та слему основа сектору стояла «по торсу» до кінця матчу. Заряди в них пішли явно голосніше, дуже добре заспівали «Лента за лентою»… Потім за нашою ініціативою разом затягнули «Червону руту». Після того споукмени вже почали конкретно «гнати бєса», і сектори змагалися, хто быльше чужих зарядів знає. Перемогла дружба :) На останніх хвилинах гри, знову ж таки разом, заспівали Гімн України.

Після гри весь народ, що сидів на центральній трибуні, влаштовував нам овацію, проходячи під гостьовим сектором. Якісь мужики бажали вз’їбати Севілью, молоді киянки роздавали повітряні поцілунки… Потім ще раз замутили перекличку «Слава Україні – Героям Слава», одним словом атмосфера те, що треба.

Шкода тільки що команда вже четвертий матч поспіль не може порадувати нас перемогою. І не зважаючи на це хлопці підійшли до нас після свистка, і подякували за виїзд.

Що до стафу – то ми вивезли мабуть всі банери, крім тих що довші десяти метрів. В результаті вішали вже і один поверх другого, і боком, а деякі взагалі забули витягнути з рюкзаків. Кияни в цьому плані взагалі відірвалися на повну. Їм знову дозволили проносити банери, а прапорів було штук 30 мабуть, при чому їх практично не опускали продовж матчу.

Після гри всі порозбрідалися хто куди, формуючи групи по інтересах і шукаючи заклади відповідно до фінансового становища :) Того вечора все нові і нові «зграї» Зелених Левів прибували на залізничний вокзал у супроводі киян, щоб сісти чи вписатись в один з потягів львівського напрямку, і вже там продовжувати показувати «уравєнь».

От таким вийшов цей виїзд. Всім хто був – честь і хвала.

До зустрічі у Львові. Через пару днів треба буде перемагати Севілью.

Автор звіту: Galician